Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 904/7148/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня

2013 року

у справі № 904/7148/13

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРС 21"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМАК"

за участю першого заступника прокурора міста Дніпропетровська

про стягнення 1 213 752, 11 грн.

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - Некрасов О.С.

прокуратури - Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРС 21" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМАК" про стягнення 1213752,11 грн., з яких 1132000,00 грн. - сума основного боргу, 67609,86 грн. - пеня, 14142,25 грн. - 3% річних. Разом з позовною заявою від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2013 року у справі № 904/7148/13 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, забезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄРМАК", що обліковуються на рахунку у банківських та/або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року (суддя Мілєва І.В.) залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2013 року (судді Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) зі справи № 904/7148/13 скасовано забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄРМАК", що обліковуються на рахунку у банківських та/або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру позовних вимог;

забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄРМАК", розташоване у місті Дніпропетровську по вулиці Боброва, що складається з Торговельного павільйону літ. А площею 264, 05 кв. м; Торговельного павільйону літ. Б площею 126, 21 кв. м; Торговельного павільйону літ. В площею 32, 68 кв. м; Торговельного павільйону літ. Г площею 97, 03 кв. м, Торговельного павільйону літ. Д площею 145, 32 кв. м; Торговельного павільйону літ. Е площею 73, 57 кв. м; Торговельного павільйону літ. Є площею 100, 86 кв. м; Торговельного павільйону літ. Ж площею 24, 48 кв. м, Торговельного павільйону літ И площею 44, 63 кв. м; Торговельного павільйону літ. К площею 71, 58 кв. м; Торговельного павільйону літ. Л площею 126, 06 кв. м; Торговельного павільйону літ. М площею 21, 66 кв. м; Торговельного павільйону літ. Н площею 72, 50 кв. м; Торговельного павільйону літ. П площею 37, 47 кв. м, у межах розміру позовних вимог.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРС 21" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМАК", як поручителя за договором поруки від 07 грудня 2012 року, заборгованості, що виникла за договором поставки № 0812 від 07 грудня 2012 року, у тому числі пені та 3% річних, у загальній сумі 1213752,11 грн. Право вимоги за наведеними договорами позивач набув на підставі договору про відступлення права вимоги № 1 від 19 липня 2013 року.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які обліковуються на рахунках у банківських та/або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру позовних вимог. Заява про забезпечення позову мотивована обставинами значної заборгованості відповідача перед позивачем, а також тривалим строком непогашення відповідачем зазначеної заборгованості, у зв'язку з чим позивач вбачає вірогідність здійснення з боку відповідача дій по зменшенню грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства, а невжиття заходів забезпечення позову, за доводами позивача, може ускладнити або спричинити неможливість виконання рішення господарського суду за результатами вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2013 року зазначену заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

11 жовтня 2013 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні відповідачу, що обліковуються на рахунку у банківських та/або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру позовних вимог, та про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, належне відповідачу, розташоване у місті Дніпропетровську по вулиці Боброва, що складається з 14 торговельних павільйонів (їх літери та площі вказані в заяві), у межах розміру позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що на запит виконавчої служби про надання інформації щодо залишку коштів на рахунку відповідача № 26002011831500, отримано відповідь АТ "Уксиббанк" про відсутність коштів на зазначеному рахунку. Таким чином, за доводами позивача, забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти не приведе до досягнення мети, що ставилась при застосуванні цього заходу. В той же час, позивач зазначає про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача - торговельні павільйони по вул. Боброва у м. Дніпропетровську. В обґрунтування наведеного позивач посилається на гарантійний лист відповідача від 21 травня 2013 року, відповідно до якого відповідач зобов'язався у стислий строк сплатити заборгованість, що виникла за договором поставки № 0812 від 07 грудня 2012 року та виконати свої зобов'язання за договором поруки від 07 грудня 2012 року, а у випадку неможливості оплати передати у власність кредитора зазначене нерухоме майно.

За наслідками розгляду заяви позивача місцевим господарським судом винесена оскаржувана ухвала про скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні відповідачу, що обліковуються на рахунку у банківських та/або в інших кредитно-фінансових установах, та забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача у межах розміру позовних вимог.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Враховуючи значну суму заявлену до стягнення позивачем, тривалий строк невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків щодо погашення заборгованості, відсутність грошових коштів на рахунках відповідача, накладення арешту на вищенаведене нерухоме майно є співрозмірним заявленим позовним вимогам у справі.

Вжиття у наведений вище спосіб заходів забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки не призведе до обмеження поточної господарської діяльності відповідача та забезпечить фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача - торговельні павільйони.

Стосовно доводів прокурора про те, що прийняття оскаржуваної ухвали унеможливлює виконання ряду рішень суду щодо повернення відповідачем на користь Дніпропетровської міської ради земельних ділянок, то вони є безпідставними, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, судові рішення у наведених справах зобов'язують відповідача повернути тимчасово зайняті земельні ділянки за актом приймання-передачі та не вирішують питання щодо приведення земельних ділянок у належний стан чи щодо знесення спірних торговельних павільйонів.

Відхиляються, також, доводи прокурора щодо не встановлення місцевим господарським судом при вирішенні питання забезпечення позову факту належності спірного нерухомого майна позивачу. Обставини належності відповідачу торговельних павільйонів по вул. Боброва у м. Дніпропетровську підтверджуються матеріалами перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області, а саме актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25 вересня 2012 року.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, зокрема з постанов Вищого господарського суду України у справах № 21/5005/9401/2012, № 13/5005/9475/2012, № 6/5005/9408/2012, № 43/5005/9437/2012, № 904/1011/13-г, що земельні ділянки передавалися відповідачу в оренду саме для розташування торгових павільйонів, у свою чергу, відсутність державної реєстрації зазначеного нерухомого майна не свідчить про те, що це майно фактично не існує.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2013 року зі справи № 904/7148/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко